30 років тому лікарі й лікарки мали туманне уявлення про ВІЛ, тому здебільшого боялися людей з вірусом. Сьогодні ж ми знаємо, наскільки безпечним може бути контакт.
Відомо, що ВІЛ не передається через рукостискання, обійми, кашель, чхання, побутові предмети типу ручки або чашки води. Лікар чи лікарка може отримати вірус лише при безпосередньому контакті з кров'ю або іншими біологічними рідинами (сперма, вагінальні виділення, грудне молоко, спинномозкова, синовіальна, плевральна, перитонеальна, перикардіальна або амніотична рідини).
Хоч ризик зараження у разі уколу голкою або порізу хірургічним інструментом менший за 2%, але життя є життя, і в ньому може трапитись різне. Тож будьте максимально обачні, коли робите тест або проводите інші медичні маніпуляції.
Якщо ви все ж випадково укололись чи порізались, ризик зараження все одно можна звести до нуля. Достатньо зберігати спокій та знати алгоритм дій на такий випадок. Спокою можемо лише побажати, за будь-яких обставин, а от алгоритмом дій залюбки поділимось.
Коли ми говоримо про ризик отримати ВІЛ під час роботи?
💧 Якщо трапився фізичний контакт з біологічними рідинами людини, або ж забруднені рідинами інструменти чи предмети потрапили на ушкоджену шкіру (тріщини, садна), під шкіру, на слизову оболонку.
👨 Нагадуємо, що всі медичні працівники й працівниці, які проводять діагностику ВІЛ / надають медичну допомогу і соціальні послуги людям з ВІЛ / контактують із біологічними рідинами людини, підлягають обов'язковому страхуванню на випадок отримання вірусу при виконанні професійних обов'язків.
💪 Дуже важливо не соромитись, не боятись і тим паче не нехтувати таким випадком, а взяти себе в руки.
Що робити після ризикового контакту?
- Протягом перших 24–48 годин, а краще негайно повідомте керівництво про випадок потенційного отримання ВІЛ.
- Перша допомога при пораненні голкою або іншим гострим інструментом: промийте місце контакту з милом під проточною водою. Якщо немає проточної води, використовуйте дезінфікувальний гель або розчин для миття рук.
- При цьому не тріть і не давіть пошкоджене місце. Також не використовуйте розчин етилового спирту, йоду, перекису водню.
- Якщо біологічна рідина потрапила на непошкоджену шкіру, місце контакту також промийте водою з милом. Якщо ж рідина потрапила в очі або на слизову ротової порожнини — промийте водою чи фізрозчином.
Що далі?
🧪 Протягом п’яти днів організовується забір крові та тест на ВІЛ.
📝 Попередньо заповнюється інформована згода на тестування.
💊 Якщо результат негативний, призначається медикаментозна постконтактна профілактика (МПКП) — короткий курс антиретровірусної терапії (28 днів).
🔬 Також проводяться такі основні лабораторні дослідження:
- загальний аналіз крові з формулою та біохімічний аналіз крові (АЛТ, АСТ, білірубін, креатинін) на початку лікування, через 2 тижні, 4 тижні, а також за наявності клінічних показань;
- серологічні тести на наявність інфекцій, зумовлених вірусами гепатитів С і В.
- дослідження на сифіліс (RW) через 4 тижні після контакту.
🥼 Індивідуальна схема МПКП враховує анамнез та загальний стан особи, що мала небезпечний контакт.
🗓 Наступний огляд проводиться через 48–72 години після початку МПКП, щоб оцінити стан і перевірити можливі ознаки непереносимості препаратів. За потреби надається психологічна підтримка.
📆 Повторні огляди рекомендовані через 1 тиждень після початку МПКП (за потреби), через 2 тижні (обов’язково), через 3 тижні (за потреби), через 4 тижні (обов’язково).
💉 Тестування на ВІЛ проводиться у перші 5 днів після звернення, а надалі через 6 тижнів, 12 тижнів, 6 місяців після контакту, навіть якщо вирішено не проводити МПКП.
Будьте уважні та обережні!