Понад 65% усіх зареєстрованих випадків інфікування ВІЛ в Україні трапляються під час незахищених статевих контактів — тому регулярне тестування на ВІЛ слід рекомендувати кожній статево активній людині. Оптимальна частота проходження тесту: раз в півроку.
Особливу увагу слід приділити представникам груп ризику:
- чоловікам, які мають сексуальні стосунки з чоловіками
- людям, які вживали чи вживають ін’єкційні наркотики
- особам, які мали досвід позбавлення волі
- особам, які надають сексуальні послуги на комерційній основі
- трансґендерним людям
Хто і як проводить тестування?
Тестування на ВІЛ можуть проводити сімейні лікарі, педіатри і терапевти. Також пацієнти можуть дізнатись свій ВІЛ-статус у кабінетах “Довіри”, кабінетах інфекційних захворювань поліклініки або консультаційно-діагностичного центру, Центрах профілактики та боротьби зі СНІДом, представництвах профільних громадських організацій та в мобільних амбулаторіях.
Згідно нового клінічного протоколу лікування та профілактики ВІЛ-інфекції діагностика ВІЛ стала можлива на підставі результатів 2 експрес-тестів різних виробників. Для експрес-тесту беруть кров з пальця, а результат стає відомим за 15 хвилин.
Якими є симптоми ВІЛ?
Як відомо, на ранніх стадіях ВІЛ протікає без симптомів — в результаті більше 50% нових випадків інфікування виявляють на останній чи передостанній клінічних стадіях.
Досліджено певні клінічні симптоми, що можуть бути ознаками наявності ВІЛ: немотивована хронічна лихоманка чи діарея тривалістю більше місяця, немотивована анемія, втрата ваги, порушення функції нирок, перенесення тяжких бактеріальних інфекцій, прогресуюче зниження гостроти зору та інші ознаки.
Також рекомендовано тестувати на ВІЛ пацієнтів при діагностиці в них ІПСШ, гепатиту B/C, запалень в порожнині рота, себорейного дерматиту, оперізуючого лишаю, псоріазу, рецидивуючих інфекцій верхніх дихальних шляхів, менінгіту, енцефаліту, злоякісних утворень.
Медреформа: хто призначає АРВ-терапію?
Медична реформа в Україні передбачає децентралізацію у лікуванні ВІЛ: тепер навіть сімейний лікар може призначати антиретровірусні препарати. В разі підтвердження у пацієнта ВІЛ-позитивного статусу, призначається базова схема лікування. Якщо через певний час зменшується вірусне навантаження, — лікування продовжують і замовляють у держави препарати. Якщо ж результату немає, пацієнта скеровують у спеціалізований медичний заклад, де підбирають нову схему лікування. При встановленні прогресу пацієнта знову передають сімейному лікареві, який надалі консультує його щодо ускладнень та опортуністичних хвороб.
Як лікується ВІЛ?
Антиретровірусна терапія (АРТ) – це лікування, що уповільнює розмноження вірусу імунодефіциту людини. Має профілактичний ефект щодо зниження концентрації вірусу у крові і ризику передачі ВІЛ на 96%. АРТ дає змогу продовжити термін життя пацієнта з ВІЛ, призупинити розвиток СНІД-асоційованого комплексу і СНІД-індикаторних захворювань (опортуністичних інфекцій). АРТ як правило є комбінацією кількох антиретровірусних (АРВ) препаратів, сумісне застосування яких максимально пригнічує розмноження ВІЛ-інфекції в організмі інфікованої людини і утримує процес прогресування ВІЛ-інфекції.
А ВІЛ-резистентність можлива?
При порушенні режиму терапії чи прийомі недостатніх доз АРВ-препаратів в пацієнта може виникнути ВІЛ-резистентність. Мутації вірусу деколи зумовлюють стійкість до одного чи кількох АРВ-препаратів.
ВІЛ-резистентність буває набутою (у 20-38% пацієнтів вона розвивається під час терапії), а також переданою: деякі штами вірусів, що передаються від однієї людини до іншої разом з ВІЛ, вже мають стійкість щонайменше до одного АРВ-препарату. Буває і дотерапевтична ВІЛ-резистентність, що розвивається у людей, які не приймали АРВ-терапію або приймали і повернулись до препаратів першої лінії.
Підозра на ВІЛ-резистентність виникає, якщо:
- вірусне навантаження у пацієнта зростає на фоні прийому АРВ-терапії
- при цьому прихильність до АРВ-терапії збережена і немає пропусків прийому препаратів
Що стосовно щеплень, вони потрібні?
Через знижений імунітет люди з ВІЛ потребують особливого захисту. Вакцинація і регулярні медичні огляди допоможуть застерегти організм від розвитку найпоширеніших захворювань і створити фундамент для якісного довготривалого життя. Людям з ВІЛ рекомендовано вакцинуватися не лише обов’язковими щепленнями, а й додатковими. Всі інактивовані вакцини безпечні для ЛЖВ.